ПОЛУМʼЯ ДУХУ ГЕРОЯ НЕ ЗГАСНЕ НІКОЛИ

Рідна громада стоне від горя, скорботи і втрати...

Сьогодні, 27 грудня, Меджибізька громада знову в жалобі. Підтвердження про втрату патріота, мужнього Воїна, постукало в сім’ю Яковлевих. 18 місяців ми щиро надіялися разом з мамою та сином, що Володимир живий, але… Важка втрата, біль, розпач рвуть серце і душу...

Яковлев Володимир Миколайович народився 01 червня 1977 року в селищі Меджибіж. Навчався в Меджибізькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 1995 році був призваний на строкову службу. Після служби в армії працював будівельником як в Україні, так і за кордоном. З любов’ю відносився до своєї роботи.Коли почалася війна, одразу записався до лав територіальної оборони. З 02 травня 2022 року пішов захищати нашу країну від російського ворога у складі 4 ОТБр. Приймав участь у боях на Херсонщині та Донеччині.

13.06.2023 року загинув при виконанні бойового завдання під Новодонецьком, Волноваського району, Донецької області. До 09 грудня 2024 року вважався безвісти зниклим.

Під дощем, живим коридором, на колінах, схиливши голови, з прапорами та квітами у руках зустрічали Героя в громаді. Рідні, близькі, друзі, побратими, містяни віддали шану полеглому Воїну. Присутні не стримували сліз. Прощалися із Захисником з безмежною вдячністю в душі та пекучим болем в серці.

Вшановуючи Володимира ЯКОВЛЕВА, низько вклоняємося в скорботі перед мамою та сином, розділяючи ваш біль. Життя людини є безцінним, душа – безсмертна, а пам’ять про Героя – вічна. Бути Героєм – жити вічно! Вічна шана тобі, наш Захиснику!

Вічна пам’ять усім загиблим Героям

Слава нашим Захисникам!