ОСТАННІЙ УКЛІН ЗАХИСНИКУ…
Сьогодні наша громада з глибоким болем у серці провела в останню путь Клімішена Олександра Петровича — нашого земляка, родом з села Волосівці, мужнього воїна, добру й щиру людину, для якої сім’я, праця та рідна земля були найбільшою цінністю.
Олександр народився 24 травня 1973 року у багатодітній родині у селі Гнатівці. Коли йому було три роки, сім’я переїхала до Волосівців — саме тут минуло його дитинство і тут він пішов до школи.Після закінчення восьми класів здобув фах тракториста в Голосківському ПТУ. Все життя працював чесно й сумлінно: у колгоспі різноробочим, а згодом — на м’ясокомбінаті.
У 1994 році одружився з коханою Наталією. Разом вони виховали трьох дітей — Мальвіну, Дарину та Іллю. Найбільшою радістю для нього була родина, яка згодом подарувала йому онуків — Матвія та Тимофія. На жаль, найменшого онука Олександр так і не встиг обійняти…
З початком повномасштабної війни він став на захист України.
18 вересня 2024 року загинув у районі населеного пункту Гірник Покровського району Донецької області. Довгий час, до 24 листопада 2025 року, вважався безвісти зниклим.
Сьогодні ми з болем, але й з великою вдячністю та честю попрощалися з ним.
Неможливо знайти слова, які зменшать втрату для рідних. Але кожен із нас сьогодні схилив голову, аби вшанувати життя людини, що любила свою землю й віддала за неї найдорожче.
Вся громада розділяє біль утрати разом із родиною. Нехай Господь дарує вам сили пережити цю непоправну втрату.
Серце Олександра перестало битися, але любов, яку він дарував близьким, і подвиг, який здійснив заради України, житимуть у вічності.
Вічна пам’ять і шана нашому Герою — Олександру КЛІМІШЕНУ.
Герої не вмирають.Вони живуть у пам’яті дітей, у серцях родин, у свободі, яку маємо завдяки їхній мужності.
