Захід присвячений Пам’яті жертв голодомору в Україні
26 листопада 2016 року у Музеї жертв Голодомору, який знаходиться у державному історико-культурному 
заповіднику «Межибіж», відбувся захід, присвячений Пам’яті жертв голодомору в Україні.
Найстрашнішою гуманітарною катастрофою України ХХ століття став штучно створений сталінським режимом Голодомор 1932–1933 років, про який почали говорити публічно лише після проголошення Україною незалежності.
28 листопада 2006 року прийнято Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», що офіційно визнає Голодомор 1932–1933 років актом геноциду українського народу та передбачає спорудження Меморіалу пам’яті жертв голодоморів в Україні.
Тому у 2008 році, в Україні відкрито перший Музей жертв Голодомору 1932-1933 років. Створений він народним художником України Миколою Мазуром. Музейна експозиція поділяється на шість окремих розділів, кожен з яких складається із скульптурної композиції, фотоматеріалів, речових експонатів, копій архівних документів.
Для створення експозиції використано понад 2000 предметів. Частину речей для передали й сім’ї тих, хто пережив голод. Окремо згадано і про колективізацію, і про «Чорні дошки». Такий статус надавали району на території України, що передбачав блокаду та посилений терор голодом.
У музеї діти Меджибізької ЗОШ I-III ст. підготували виступ, в якому згадували трагічні події історії України, щоб закликати всіх українців не бути байдужими до минулого, а завжди пам’ятати про своїх попередників. Неможливо було без сліз спостерігати і слухати із уст дітей слова, які пробирались до душі.
Священик отець Петро відправили реквієм та помолився із усіма за душі невинних жертв Голодомору 1932-33 років в Україні.
Захід відвідали: директор ДІКЗ «Межибіж» Погорілець О.Г., селищний голова Демків М.А., заступник селищного голови з гуманітарних питань Остапова Н.П., старости сіл, представники відділу освіти, відділу територіального центру соціального обслуговування, вчителі та директори шкіл, бібліотекарі.
«Запали свічку» — акція, яка відбувається у День пам'яті жертв голодоморів, тобто у 4-ту суботу листопада щороку. Традиційно о 16.00 пам'ять загиблих під час геноциду українського народу вшановують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконня. Ввести традицію запалювати свічку запропонував американський та український історик, дослідник Голодомору на Україні, Джеймс Мейс у 2003-му році.
До цієї акції також приєдналися усі присутні,які прийшли до замку, щоб згадати мільйони тих українців, на долю яких припали колективізація, розкуркулення, «закон про п’ять колосків» і ГОЛОД, що косив всіх – чоловіків і жінок, старих і дітей, слабких і дужих, він буквально пожирав людину за людиною, сім’ю за сім’єю, цілі хутори, села, стирав їх з лиця землі. Полум’я свічки символізує незнищеність пам’яті української нації про пережитий геноцид.
Після акції відбулась презентація книги відомого американського й українського історика, публіциста, громадського діяча, дослідника Голодомору 1932-1933 років Джеймса Мейса «Україна: матеріалізація привидів» (упорядник – Наталія Дзюбенко-Мейс).
Вийшла друком вона у видавництві «Кліо». В основі – статті присвячені вони історії України ХХ ст., її найбільшим трагедіям та здобуткам, а також подіям перших років незалежності.
Презентував її директор директор ДІКЗ «Межибіж» Погорілець О.Г., а також подарував один із примірників Меджибізькій публічній бібліотеці.
Демонструвалась, також, відеоінсталяція, яка мовою документів, фотографій і кінокадрів розповідала про причини, характер та наслідки голодомору.
Колектив бібліотекарів Меджибізької ОТГ вдячний Олегу Гриоровичу за постійну співпрацю, та поповнення наших бібліотек книгами різної тематики.
Також, ще була виставка, на якій експонується Національна Книга Пам'яті жертв голодомору 1932–33 рр. — найповніший мартиролог, який вміщує інформацію майже про 900 000 померлих від голодомору у 1932–33 рр.
Згідно з дослідженнями Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, демографічні втрати від Голодомору 1932–1933 років в Україні становлять 3 мільйони 941 тисяча осіб.
Тридцять другий та тридцять третій роки надломили нас, але не зламали. Ми ж маємо виконати святий обов'язок перед пам'яттю мільйонів закатованих голодом українців – зберегти Україну, єдину, незалежну, соборну. Більш як пів віку українському суспільству було фактично не тільки заборонено згадувати, – йому було заборонено оплакувати та молитися за своїх померлих. Тепер маємо святий обов’язок надолужити втрачене!
Нірей М.М.
