Захист майнових та житлових прав дітей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
У наш час, питання захисту прав та законних інтересів дітей залишається актуальним. Дитина має право на захист від такого втручання або посягання. Згідно Сімейного Кодексу України захист житлових та майнових прав дітей покладається на батьків або законних представників дітей (прийомних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників).
Відповідно до статті 177 Сімейного кодексу України батьки або законні представники дітей управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки або законні представники дітей зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.
В процесі управління майном дітей батьки або законні представники дітей вчиняють різного роду правочини, об'єктом яких виступає майно малолітніх. Виходячи з норм чинного законодавства, правочини такого роду можуть бути поділені на такі основні види:
1) правочини, які батьки або законні представники дітей мають право вчиняти вільно;
2) правочини, які батьки або законні представники дітей мають право вчиняти з дозволу органу опіки та піклування (укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договорів щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видача письмових зобов'язань від імені дитини; відмова від майнових прав дитини (ч. 2 ст. 177 СК України); зобов'язання від імені дитини порукою (ч. 3 ст. 17 ЗУ "Про охорону дитинства");
3) правочини, які батьки або законні представники дітей взагалі не мають права вчиняти з майном дитини (здійснення дарування від імені дитини (ч. 2 ст. 720 ЦК України).
Слід вважати, що вільно батьки або законні представники дітей можуть вчиняти правочини, щодо яких законом не передбачені спеціальні правила. Маються на увазі правочини, укладення яких не пов'язується з необхідністю одержання дозволу органу опіки та піклування (продаж дитячих речей індивідуального користування, які вже не задовольняють потреби дитини, використання доходу від майна дитини на купівлю продуктів, одягу тощо).
Найбільш важливе значення мають договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку або квартири, що належить дитині на праві власності. Такі правочини з майном малолітньої дитини батьки або законні представники дітей вчиняють лише з дозволу органу опіки та піклування.
Для отримання дозволу органу опіки та піклування необхідно звернутися до служби у справах дітей за місцем проживання.
