3-ИЙ РІК ВТРАТИ…
Сьогодні минає третя річниця від дня, коли наша громада втратила свого сина, Захисника України – Василя ЛУЦИКА.Його життя обірвалося, під час артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Піски, Донецької області, у боротьбі за свободу і незалежність Батьківщини. Він став на захист рідної землі у найтяжчі часи та до останнього подиху залишався вірним військовій присязі й українському народові.
Народився Василь 23 грудня 1984 року в селі Западинці, Летичівського району, Хмельницької області. Навчався у Западинецькій ЗОШ І - ІІ ступенів,
Закінчив Чернятинський аграрний технікум, згодом здобув спеціальність інженера - механіка у Вінницькому
Державному Аграрному Університеті.
З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на територію України проходив службу в окремому стрілецькому батальйоні
Територіальної оборони Хмельниччини.
Учасник АТО у 2015 - 2016 роках, старший сержант, командир взводу
Луцик Василь Леонідович
В пам’яті залишиться люблячим сином, братом, чоловіком та батьком , добрим і надійним другом.
Ми низько схиляємо голови перед його подвигом. Пам’ятаємо, що Герої не вмирають – вони живуть у наших серцях, у нашій пам’яті, у щоденних молитвах.
Схиляємося перед родиною, яка виховала справжнього патріота, та дякуємо за сина, чоловіка, батька, що віддав життя за мирне небо над нами.
Три роки – це мить і водночас вічність. Біль втрати не зникає, але пам'ять про Героя назавжди залишиться в історії громади та в серці кожного з нас.
Вічна шана і слава нашому Захиснику!Герої не вмирають.
