ВІРИМО, МОЛИМОСЯ І ЧЕКАЄМО
Сьогодні, у День пам’яті жертв Голодомору наша громада об’єдналася у щирій та світлій мирній акції, присвяченій підтримці родин безвісти зниклих та військовополонених.
Це був особливий, надзвичайно емоційний захід — день, коли біль минулого перегукується з болем сьогодення, а пам’ять і надія стають спільною справою всього нашого суспільства.
Сьогодні ми вшанували мільйони українців, які загинули під час Голодомору, штучного голоду, що мав на меті зламати наш народ. І водночас згадали тих, кого війна сьогодні забрала з наших родин — чоловіків і жінок, чиє місце перебування досі невідоме. Це наш сучасний біль, наш спільний незаживаючий рана.
Хочу щиро подякувати організаторам акції — за вашу ініціативу, працю, вашу віру в те, що громада має говорити і діяти, а не мовчати. Ви створили простір, у якому всі ми змогли відчути єдність, підтримати одне одного та нагадати, що кожна родина, яка чекає на повернення свого рідного, — не самотня.
Висловлюю глибоку подяку родинам безвісти зниклих та військовополонених. Маю честь стояти поряд із вами. Ваше терпіння, стійкість і любов — це приклад незламності українського духу. Ми розуміємо, наскільки важко вам щодня жити з невідомістю. Дякую, що знаходите сили приходити на такі заходи, ділитися своїм болем і своєю надією. Ми з вами.
Також дякую усім, хто долучився. Ваша присутність — це важливо, бо це не одноразова подія, а наш людський і громадянський обов’язок.
Закликаю всіх мешканців громади не бути байдужими.
Пам’ятайте: для родин, які втратили зв’язок із найріднішими, кожен жест підтримки має величезне значення.
Важливо приходити на такі акції, важливо бути поруч, важливо показувати, що їхній біль — це наш спільний біль.
У єдності — наша сила. У пам’яті — наша зброя. У підтримці одне одного — наша незламність.
Разом ми вистоїмо. Разом повернемо кожного, кого шукаємо. Разом збережемо і нашу історію, і наших людей!
