РІК ВТРАТИ…
Сьогодні минає рік від дня, коли наш Захисник Юрій КОЗЛЕНКО зник безвісти. Рік надії, болю і молитви. Рік, упродовж якого родина жила між вірою і страхом, чекаючи бодай звістки. І лише нещодавно ця болісна невизначеність змінилася страшною правдою…
Він пішов боронити Україну, не вагаючись і не шукаючи виправдань. Його шлях — це шлях мужності, честі та самопожертви. До останнього він залишався вірним присязі й своєму народові.
Козленко Юрій Володимирович народився 26 листопада 1989 року в селі Ставниця Летичівського району Хмельницької області. Тут пройшло його дитинство і юність — серед рідної землі, близьких людей та простих сільських цінностей, які формують характер людини.
З 1995 по 2004 рік Юрій навчався у Ставницькій загальноосвітній школі. З дитячих років вирізнявся працьовитістю, відповідальністю та щирістю у спілкуванні з людьми.
Після завершення навчання розпочав трудову діяльність. Працював у ТОВ «Ольгерд», згодом — у ФОП Калюжний О.Г. на фермі. Тривалий час працював охоронцем у Хмельницькому рибгоспі. Юрій ніколи не цурався роботи, був надійним, сумлінним і завжди готовим допомогти.
25 жовтня 2024 року Юрій Козленко став на захист рідної землі, вступивши до лав захисників України. Проходив службу на Курському напрямку, в районі населеного пункту Погребки. Він зробив свідомий вибір — боронити свободу й незалежність своєї держави.
06 січня 2025 року Юрій зник безвісти під час виконання бойового завдання.
У Юрія залишилися найрідніші люди: мама — Світлана Анатоліївна, батько — Володимир Борисович, сестра Ольга та племінники. Для них і для всіх, хто знав Юрія, він назавжди залишиться світлою, щирою людиною та справжнім патріотом своєї землі.
Цей рік був для рідних роком щоденного чекання, нескінченних сподівань і тихих сліз. Для громади — роком спільної молитви та віри. Нещодавно, в грудні, ми провели Героя в останню дорогу, схиливши голови в скорботі й вдячності за його подвиг.
Біль утрати ще надто свіжий. Рана не загоїлася, адже попереду — життя без сина, чоловіка, батька, брата… Але разом із болем живе пам’ять і гордість за Героя, який віддав своє життя за Україну.
Ми щиро співчуваємо родині. Схиляємо голови перед вашою силою й витримкою. Громада розділяє з вами цей біль і зберігатиме пам’ять про Героя в серцях і вчинках.
Вічна пам’ять і слава Герою. 
