ПАМ’ЯТЬ, ЩО ЛІКУЄ. ПАРТНЕРСТВО, ЩО НАДАЄ СИЛУ
09 січня наша громада мала честь приймати гостя з Канади — представника Англіканської церкви Святої Трійці в Канаді Пола Річардса, який завітав до Меджибізької громади разом із директоркою Хмельницького районного КЗ «Ветеран ПРО» Тетяною Гуранською. Візит був присвячений ознайомленню з тим, як громада працює в умовах війни над розвитком ветеранської політики та соціальної підтримки.
Під час зустрічі Пол Річардс поділився досвідом і методиками своєї країни, зокрема підходами до реабілітації, відновлення та повернення ветеранів до повноцінного життя після війни. Важливо й те, що ці напрацювання ми обговорювали не теоретично — наша громада вже розпочала цю роботу, усвідомлюючи: турбота про ветеранів має починатися не «після перемоги», а вже сьогодні.
Говорили про головне: про підтримку Захисників і їхніх родин, міжсекторальну взаємодію, роль громади як простору довіри, де ветеран не залишається наодинці зі своїм болем.
Окрему увагу приділили нашому спільному проєкту «Пам’ять мого роду», який ми реалізовуємо разом з Державним архівом Хмельницької області, ДІКЗ «Межибіж» та Меджибізькою школою мистецтв. Це проєкт не лише про минуле — це про формування ідентичності, про пам’ять як ресурс внутрішньої стійкості.
Меджибіж — особливе місце сили й пам’яті.
Тут століттями формувалося духовне життя, тут залишили свій слід трагедії Голокосту, збережені могили й жива традиція паломництва. І саме тут сьогодні громада створює простір відновлення для ветеранів — там, де пам’ять не тисне, а допомагає зцілюватися.
Наші партнери справедливо наголосили: війна залишає свій слід не лише в людях, а й у просторах. І завдання кожного покоління — перетворити складну спадщину історії не на тягар, а на фундамент турботи та відновлення.
Дякую Полу Річардсу, Тетяні Гуранській, міжнародним партнерам і всім, хто разом з Україною вже сьогодні підтримує майбутнє — через підтримку ветеранів, збереження пам’яті та силу громад.
Ми будуємо майбутнє — свідомо, відповідально і разом.
