3-ІЙ РІК ВТРАТИ… БІЛЬ, ЯКИЙ НЕ МИНАЄ…
Минають дні, змінюються пори року, але є біль, який не стихає… Він живе в серцях, у спогадах, у тиші родинного дому, де назавжди залишилось місце для того, хто вже не повернеться.
Сьогодні, 23 березня, минає третя річниця з дня загибелі нашого Героя України, жителя села Митківці — Богдана ПАЗНИКА. Це день гіркої розлуки, невимовного суму і водночас — світлої пам’яті про Людину, яка віддала своє життя за Україну.
ПАЗНИК Богдан Русланович народився 16 березня 1994 року в селі Митківці. Його дитинство і юність минули на рідній землі, серед близьких людей, у щирій праці та простих мріях. Навчався у Митковецькому НВК, а згодом здобув фах у Жмеринському вищому професійному училищі.
З перших днів повномасштабної війни Богдан без вагань став на захист Батьківщини. Його вибір був свідомим і мужнім — стати щитом для своєї родини, своєї землі, своєї держави. Серед побратимів він мав позивний «Кіт»— і цей позивний став ще одним символом його характеру: витривалого, уважного, сміливого.
Він був люблячим сином, який завжди поспішав допомогти мамі, підтримати, підставити плече. Турбота про рідних для нього була такою ж природною, як і любов до України.
Зі слів мами, востаннє вони спілкувалися 19 березня… Богдан сказав, що йде на завдання на чотири дні. Вона рахувала ці дні з надією і вірою, чекала звістки… але, на жаль, так і не дочекалася…
23 березня 2023 року, у самому пеклі війни — в незламному Бахмуті — Богдан отримав важкі поранення, несумісні з життям… Там, де вирішувалася доля України, він віддав найдорожче — своє життя.
Повернувся Герой додому на щиті… Похований у рідному селі Митківці, де тепер його ім’я назавжди вписане в історію громади.
Його життя — це історія відваги, честі та любові до Батьківщини. Його смерть — це нагадування всім нам про ціну нашої свободи.
У Богдана залишилися найрідніші: дружина, маленький син, батьки та сестра… Для них він назавжди буде не лише Героєм, а й люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином і братом.
У цей скорботний день висловлюю щирі слова підтримки та співчуття родині Героя — від себе особисто та від імені всієї громади. Розділяємо ваш біль, схиляємо голови разом із вами і дякуємо за виховання сина, який став гордістю і незламним щитом для України.Не маємо права забути.
Світлий спомин про нашого земляка, мужнього воїна, відважного захисника української землі назавжди житиме у наших серцях.
Вічна пам’ять і слава Герою!
