4-Й РІК ВТРАТИ… ПАМ’ЯТЬ, ЩО НЕ ЗГАСАЄ
Є імена, які назавжди вписані в історію громади не чорнилом — болем, гордістю і вдячністю. Ім’я Юрія ДЯЧУКА — серед них. Сьогодні минає четвертий рік відтоді, як він став частиною небесного війська, залишивши нам приклад справжньої відданості Україні.
18 березня — річниця загибелі нашого земляка, нашого Юри, жителя села Ставниця, який віддав життя за свободу і майбутнє своєї держави.
Його життєвий шлях — це історія про силу духу, що формувалася змалку. Навчання у Меджибізькому ліцеї стало першим етапом становлення — там, де закладаються цінності, дружба і відповідальність. Але справжній вибір Юрій зробив у 2014 році — коли не залишився осторонь і став на захист України, пройшовши крізь події АТО та ООС.
Це був не випадковий шлях. Це було усвідомлене рішення людини, яка відчувала відповідальність за свою землю. У 2021 році Юрій продовжив цей шлях, підписавши контракт зі Збройними Силами України. Для нього служба була не обов’язком — покликанням.
Його знали як людину світлу і щиру. У ньому поєднувались риси, які сьогодні зустрічаються нечасто: доброзичливість без фальші, хоробрість без зайвих слів, надійність без умов. Він був тим, на кого можна було покластися. Тим, кого любили. Тим, ким пишались.
За особисту мужність, самовідданість і вірність військовій присязі Юрій ДЯЧУК посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
18 березня 2022 року його життя обірвалося внаслідок артилерійського обстрілу на Херсонському напрямку. До останнього подиху він залишався вірним Україні.
За дорученням селищного голови Олександра ТКАЧА, участь у вшануванні пам’яті Героя, взяла керуюча справами виконавчого комітету Янна ТРАЧУК.
У своєму виступі вона наголосила:«Час не лікує таких втрат. Але він вчить нас ще глибше розуміти ціну свободи. Юрій віддав найцінніше — своє життя, щоб наші діти мали можливість під синьо-жовтим стягом. І наш обов’язок — не лише пам’ятати, а й щодня доводити, що ця жертва була не марною».
Також зі словами співчуття до рідних звернулася староста Людмила МАХЛАЙ: «Для нашого села Юрій — не просто ім’я. Це частина нашої родини, нашої історії. Він назавжди залишиться у пам’яті як щира, добра людина і справжній воїн. Ми пам’ятаємо і будемо пам’ятати».
Сьогодні вся громада висловлює слова співчуття мамі - пані Наталії, схиливши голови у глибокій скорботі…Та водночас — у великій вдячності.
Бо Герої не зникають. Вони живуть у нашій пам’яті, у наших вчинках, у нашій боротьбі.
Вічна пам’ять і слава ГЕРОЮ. Його подвиг — наша совість. Його ім’я — наша гордість.
