З ВІРОЮ В СЕРЦІ — ДО ПЕРЕМОГИ
Сьогодні дуже особливий день, якого ми завжди так чекаємо, який відзначають мільйони людей. Великдень. День, що є променем світла – особливо яскравого й сильного в часи, коли чорні хмари прагнуть затягнути наше небо. День, що дає всім нам надію й нагадує: зло має свою годину, а Бог має свій день. Це один із сенсів, що закладено в історію Христа. Про його земні страждання й смерть та про його воскресіння, про те, що рано чи пізно, але неодмінно зло відступить і життя переможе.
Шановні жителі та гості громади Меджибізької громади, дорогі рідні, друзі, колеги, знайомі!
У ці великі та світлі Великодні дні ми знову і знову повертаємося до головного — віри, яка тримає нас разом, і надії, яка веде вперед, навіть у найважчі часи.
Сьогодні Воскресіння Христове ми відчуваємо не лише як свято, а як обіцянку. Обіцянку, що темрява не має останнього слова. Що життя завжди повертається. Що Україна вистоїть.
Ми вклоняємося нашим захисникам — тим, хто зараз тримає небо над нами. Завдяки вашій мужності ми маємо ранок, маємо дім, маємо Великдень.
Зі сльозами вдячності згадуємо тих, хто віддав життя за Україну. Їхня жертва — це наша відповідальність. Їхня пам’ять — це наша сила.
Окрема підтримка — родинам загиблих і тим, хто чекає: на повернення, на звістку, на диво. Ми поруч. У тиші молитви. У щоденній пам’яті. У спільній надії.
Нехай цей Великдень стане для кожного ковтком світла. Нехай у найважчі хвилини знаходиться внутрішня опора. Нехай у серці живе впевненість: ми пройдемо це разом.
Бо Україна — це коли навіть у темряві запалюють світло для інших. Нехай цей день настане. Година зла скінчиться. Прийде день життя. День миру. День України. День довжиною в століття. І ми зможемо знову зібратися разом. За одним столом. У мирний Великдень. Коли нам усім буде тепло, буде спокійно, затишно в душі й, звісно, смачно. Коли буде так, як це має бути.
Хай усе це здійсниться.
Хай Бог поможе нам у цьому.
Хай буде мир. Хай буде Україна.
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
