НЕ МОВЧАТИ, А ЧЕКАТИ РАЗОМ…
Вчора у селі Голосків відбулася мовчазна акція родин безвісти зниклих Захисників України. Люди зібралися, аби вкотре нагадати: за кожним фото, кожним ім’ям — рідна людина, яку чекають вдома, про яку моляться щодня і вірять у повернення.
У тиші, сповненій болю та надії, матері, дружини, діти, рідні та небайдужі жителі громади тримали портрети своїх Героїв. Без гучних слів, але з великим спільним проханням — не забувати про тих, чия доля досі невідома.
Такі акції сьогодні проходять у багатьох громадах України, аби привернути увагу суспільства до долі безвісти зниклих та полонених військових.
Кожен безвісти зниклий Захисник — це незавершена історія боротьби, болю та віри. І поки немає звістки, доти живе надія.
Меджибізька громада висловлює щиру підтримку усім родинам, які щодня живуть очікуванням. Ми разом з вами. Пам’ятаємо. Чекаємо. Віримо у повернення кожного Героя додому.
